Кубок Украины Хортица 2011.
ВИДЕО Якось вже звиклось читати авторитетні враження після змагань від Лени. Цього разу її не було (з дуже поважної і приємної причин) і писати довірили мені… не судіть за стиль і «термінологію», принаймні українською мовою пишемо обидві, так що вже легше :)
« - Представляєш СКОЛЬКО там ежиков» (с)
Лірика. Погода. Погода була без перебільшень живописно-осіння. Вранішній туман майже з комфортом окутував все і якби не передстартова біганина, розбирання рюкзаків, то можна було спостерігати повною мірою «народження» з нього і протилежного берега, і моста, і сонця… А на фоні інформації, що в Киеві мороз і дощ, та й взагалі всі працюють - відчуття було наближене до відпочинку на півдні … тільки чогось всі обвішані залізом.
« - У них ВООБЩЕ работы есть? Они, тут с четверга?
- ВЗАГАЛІ… з середи» (с)
Проза. Традиційне (на скільки мені відомо) проведення змагань з п’ятниці на суботу (це при тому, що представники повинні були бути мало не ср., половина команд відбігала обидві дистанції в пт.) виглядало щонайменше дивно. Навіщо взагалі тоді потрібна неділя – загадка.
При цьому не полишало внутрішнє відчуття (чит. Жаба давила), що працюєш «не там», - в основному всі таки приїхали в чт.
Звісно, бажаючі приїдуть, але більш старші досвідчені (які, як правило, працюють вже без змоги відриву), - в переважній більшості, ні. Висновок: «якість» падає, проте шанси для «новачків» ростуть. Дуалізм.
« - Ви в 5ом бежите?
- У нас дві команди в 5ому класі і одна в 3ому.
- Где вы их столько насобирали????
- (коментар зі сторни) Коля з Леною стараються» (с)
Процес. Ага, приїхало нас аж 20, - дві команді в 5й клас, одна в 3й (в т.ч. 2 легіонери), наш шановний Володимир Вікторович (він же ВВ) і 3 прекрасні дівчини.
Поставили 11 палаток на 20 людини… Моща? Такого «обширного» табору у МКС не пригадую. Їли вчасно, смачно, організовано, - за що подяка Юлі
«- Скільки штрафів?
- 40 балів
- … з них 11 мої
- ну… це ти про себе високої думки…
- це я тільки за одну «неправильну страховку»
- ааа… » (с)
Змагання. В пт. були Рятувальні. Спершу в зв’язках. «Тупо» тягання одне одного, у кого більше дурі вистачить і головне, щоб мотузка не провисала. Ніякі короткі поліспасти і т.д. все одно не працювали, бо там ногами ходилось швидше… Тут сказати мені нічого про інші наші дві зв’язки, - не бачила та й компетенція не та. Можу тільки про нас з Саньою Мілешкіним. Його спину мені відверто було шкода. Мотузки у нас заплутались відразу (в чому, в основному, моя вина була) і спускав/піднімав на своїх плечах він мене в кращому разу в 2 рази довше. Потім я заробила купу штрафів при страховці через те, що: 1. ще не вмію відвернутись спиною від суддів, що набігли і робити своє; 2. ще не вмію при цьому абстрагуватись і слухати, що каже однозвязочник 3. просто і найголовніше багато чого не вмію. Потім був командний підйом потерпілого і нетривала бонусна частина. Якби не наші заплутані вірьовки і втраченій час, то цілком могли б перекрити такі «дорогі» штрафи бонусними «вправами». Висновок: недостатність особистої техніки і досвіду може повністю закопати командний результат навіть дуже сильних учасників. Працювати і працювати. В результаті друге місце.
В сб. були Скелі. Тактика, - ні дати, ні взяти. При її правильній побудові втрата балів за незаявлені спуски (з заявками на прийоми і тактику це окрема історія, - лізти не буду, можливо не все розумію, але м’яко кажучи дивна система) і наявність в команді мене – «всебічно розвинутої» скелелазки творить дива. Було зроблено все заплановане, а вчасно зібрана команда в місці крутопохилої переправи і її швидке наведення дало можливість перейти до конусної частині і виконати її на 3 сек. раніше закінчення КЧ. Браво стратегу Колі, Браво команді. На це зібралось подивитись чимало народу. Не покидало відчуття мавпочок і манежу, але то таке, - в результаті перше місце.
Друга наша команда в 5му класі виступала в сб. (як тільки всі її учасники остаточно з’їхались) одразу на 2ох дистанціях. Мій особистий мандраж перед власним стартом і травмована нога вже після нього, нажаль, не дали сформулювати хоча б віддалено розумні думки по їх виступах. Одне можна сказати точно, - старались і боролись :). Результат: 9 місце Рятувальні роботи, 7 місце Скелі.
Про виступ нашої команди в третьому класі напевно більш предметно може розповісти ВВ або Сергій Палієнко. Результати: 4 місце Рятувальні роботи, 10 місце Скелі.
Чи могли краще? Завжди є куди рости і тренуватись, - це загалом. Щодо нашого (МКС1) результату, то це, в основному я, і вже на другому місці суддівство. Хоч це були й мої перші гірські змагання 5го класу, - командна планка висока, треба відповідати. Як я вже писал: є куди рости/, є чому вчитись.
У підсумку:
5й клас - МКС1 – 2ге місце; МКС2 - 7 місце
3й клас – МКС 6 місце. Среднее место аж 5 -тое.
«- Це ж штраф?!
- Який штраф? У них же свято сьогодні…»
Суддівство. Хай виправлять, якщо неправа. Коли знаєш, що отримуєш штраф по своїй вині (незнання, неуважність, недосвідченість), - це одне і це справедливо, бо змагання.
А от неприємно стає коли:
- бачиш такі самі помилки (при чому навіть стоячи знизу, як глядач, бачиш) і за них не штрафують: як каже Лена «обідно, да?» (с). Єдине «виправдання»: комічне «у них сьогодні весілля»;
- на 3ох учасників, що працюють зараз зверху збігається дивитись 5 суддів;
- штраф не оголошують, а тихо кажуть, коли ти на середині дюльферу і вже сперечатись не будеш, бо перед цим «не дав» поставити штраф тицнювши пальцем на окремій карабін в базі з прусом;
- після дистанції на команду чекає окреме «змагання» з суддями і їх папірцями.
Десь тут губляться сама спортивна боротьба і жага самовдосконалення, бо змагання перетворюються на виявлення «симпатій/антипатій» від кубку до кубку, а те чого особисто ти навчився за цей період, може й не знадобитись.
Проте буває й приємно. Є судді, які здатні навчити новому та ще й підтримати при виконанні цього «нового» (чи то від доброти душевної, чи від нудьги, чи від симпатії, але яка, власне, різниця, - все одно приємно:)).
«- Что бы я без вас дела…
- … пускала бы суровую челябинскую слезу на запорожском вокзале»
«Фієрія». Трохи егоцентризму. Субота закінчилась феєрією по носінню мене по сходам запорізького вокзалу (коли поїзд стоїть 5 хв. є 2 рюкзаки і я … опухлою ногою), садінню мене в поїзд… все це перетекло феєрію недільного ранку і носіння мене на плечах по київському вокзалі, зустріч представника т/к «Университет», доставку і стрибках на одній нозі по травмпункту, швидкісному ралі на інвалідній колясці і….врешті лежанням ноги на 3ох подушках з діагнозом розтягнення та частковий розрив зв'язок гомілковостопного суглобу дома.
Дякую за допомогу, втішання, втирання, годування, знеболення і за піклування зараз! І до зустрічі на тренуваннях ;)
- учасник зараз на форумі
- учасник поза форумом
